ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ ДДМУ

Кафедра була заснована у 1922 році. В різні роки на кафедрі працювали видатні вчені, які залишили помітний слід у вітчизняній та світовій оториноларингології.

Першим завідувачем кафедри був призначений професор Соломон Маркович Компанієць. Це був видатний вчений, наукові дослідження якого були відомі далеко за межами країни.

Велике значення мали його фундаментальні дослідження з фізіології та патології внутрішнього вуха, які лягли в основу виданого професором С.М.Компанійцем підручника для студентів і лікарів “Болезни уха” (1934), а розроблена ним досконала схема будови вушного лабіринту до сих пір використовується в багатьох монографіях та підручниках при розгляді його анатомії та фізіології.

За ініціативою професора С.М.Компанійця почався випуск “Журнала ушных, носовых и горловых болезней”, перший номер якого вийшов у м. Катеринославі (нині Дніпро) у 1924р. і до недавнього часу лишався єдиним періодичним виданням з отоларингології в Україні. Діяльність цього друкованого видання сприяла зміцненню авторитету кафедри в широких медичних і наукових колах країни.

З 1930 по 1934 рік кафедрою завідував професор Яків Абрамович Гальперін. Найбільш відомі його наукові праці присвячені класифікації та номенклатурі захворювань ЛОР органів. Розроблена ним класифікація хвороб вуха горла та носа була затверджена IV Всесоюзним з’їздом оториноларингологів (1937). Ще одним приоритетним напрямком наукової діяльності Я.А.Гальперіна була отоневрологія.

Значний внесок у вивчення актуальних проблем оториноларингології зробив професор І.В.Корсаков, який завідував кафедрою з 1935 по 1948 рік. Він першим в нашій країні висловив думку про алергічну природу носових поліпів у своїй праці “Роль серозного воспаления придаточных полостей носа в происхождении носовых полипов” (1936).

Висунута професором І.В.Корсаковим гіпотеза про тотожність так званого серозного запалення і алергії отримала блискуче підтвердження і широке розповсюдження у 50-60 роки з розвитком вчення про алергію. Наук. праці присвяч. класифікації та номенклатурі захворювань ЛОР-органів. Розроблена Г. класифікація хвороб вуха, горла, носа затверджена 4-м Всесоюз. з’їздом оториноларингологів (1934).

В 1948 р. на посаду завідувача кафедри було обрано професора Леона Антоновича Луковського, на той час уже добре відомого в наукових колах своїми фундаментальними роботами по тонзилярній патології. Ще на початку 30-х років він одним із перших в світовій оториноларингології вивчив і дав опис нормальної і патогенної мікрофлори піднебінних мигдаликів, розробив клінічні класифікації ангін і хронічного тонзиліту, які широко використовуються в клінічній практиці до теперішнього часу. Л.А.Луковський запропонував оригінальну методику ощадливої екстракапсулярної тонзилектомії, варіант оперативного втручання на верхньощелепній пазусі з мобілізацією її медіальної стінки, модифікацію розрізу в завушній області при хірургічному лікуванні отоантриту у дітей і багато інших оригінальних методик.

Професор Л.А.Луковський неодноразово виступав з програмними доповідями на Всесоюзних і республіканських з’їздах, являвся співавтором Великої і Малої медичних енциклопедій у розділі тонзилярної патології. Враховуючи великий внесок в розвиток медичної науки в 1958 р. Л.А.Луковському, першому серед професорів Дніпропетровської медичної академії, було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.

Л.А.Луковський по праву вважається творцем наукової школи, вихованці якої зробили вагомий внесок в розробку актуальних проблем вітчизняної оториноларингології. Розробка тонзилярної проблеми його учнями завершилась захистом 7 кандидатських (В.Г.Дзиза, А.О.Анциферова-Сквірська, Є.Ф.Богацький, Н.П.Балак, В.А.Романов, Є.Ф. Коваленко, А.О.Аверін) і однієї докторської дисертації (А.О.Сквірська).

В 60-ті роки на кафедрі починаються наукові дослідження з проблеми невідкладних станів в оториноларингології. У 1965 році вийшла перша в Радянському Союзі друкована робота (Л.А.Луковський, Г.М.Титарь, Л.В.Усенко “Вестник оториноларингологии”, 1965, №3) з методики піднаркозного видалення сторонніх тіл дихальних шляхів, якою було засвідчено пріоритет клініки у цьому важливому питанні. З цієї ж проблеми була захищена кандидатська дисертація В.С.Зайцевим (1970).

У цей період під керівництвом професора Л.А.Луковського на кафедрі розпочинаються наукові дослідження з проблеми ЛОР-онкології. Велике значення мали роботи по хірургічному лікуванню хворих на рак гортані (кандидатські дисертації Г.М.Титаря, С.М.Соколенко, В.М.Нерсесян, Є.М.Грановської, докторська – М.М.Арбузова), особливо розробка методів первинної і вторинної пластики глотково-стравохідного шляху після розширеної ларингектомії, яка дозволяє суттєво скоротити строки знаходження хворих у стаціонарі. За великий особистий внесок в розробку і впровадження в клінічну практику методів хірургічного лікування хворих на рак гортані Г.М.Титарю у 1972 році присвоєно звання “Заслужений лікар УРСР”.

З 1973 по 1995 рік завідувала кафедрою професор Алла Олександрівна Сквірська. Головним науковим напрямком кафедри в 70-ті роки стало вивчення ефективності нових методів консервативного лікування хворих на хронічний тонзиліт і риніт.

Подальший розвиток клінічної і наукової роботи кафедри гальмував недостатній рівень матеріально-технічного оснащення, зокрема, відсутність необхідних площ і приміщень для розміщення хворих. Тому виникла необхідність створення нового лікарняного корпусу. Колектив кафедри успішно вирішив цю задачу і вніс в будівництво значні власні матеріальні кошти, придбані в результаті лікувальної роботи на промислових підприємствах Дніпропетровська.

Професор А.О.Сквірська очолила організаційну роботу і внесла значний особистий внесок в будівництво 5-ти поверхового спеціалізованого лікарняного корпусу. Це дало можливість в 1984 році створити наукову лабораторію з імунологічним і біохімічним відділами, відкрити три нові відділення: онкологічне, мікрохірургії вуха і соматичне.

Вдосконалення організаційних підходів і науково-технічної бази забезпечило подальші успіхи науки. 7 співробітників захистили кандидатські (В.Д.Сапа, Г.Ф.Кисельова, Г.К.Іщенко, С.М.Тимчук, Н.Я.Белінська, І.В.Сквірська, С.В.Андрєєв) і 3 докторські дисертації (С.М.Соколенко, Н.К.Санжаровська, В.В.Березнюк). Тематика дисертацій торкалась проблем онкології, ринології з широким застосуванням новітніх хірургічних методів, кріогенних впливів, вивчення стану імунного статусу і окислювально-антиоксидантного балансу.

Розробка методів ЛОР онкології дозволила удосконалити ранню діагностику, впровадити органозберігаючі методи, профілактичне видалення лімфатичних вузлів шиї при раку гортані і приносових пазух, пластичне усунення глотково-стравохідних дефектів після ларингектомії. Ефективним виявився новий підхід до лікування ринітів і поліпозних риносинуїтів з використанням сорбційної детоксикації, імунокорекції і відновлення окислювально-антиоксидантного балансу. Позитивно зарекомендувало себе використання нових прийомів кріогенної медичної техніки.

За період з 1973 по 1995 роки співробітниками кафедри було отримано 19 авторських свідоцтв на винахід. Одержали визнання оригінальні пропозиції, оформлені в 11 методичних листах. За цей період із стін кафедри вийшло понад 300 наукових публікацій. Професор А.О.Сквірська була членом Редакційної ради українського провідного видання «Журнал вушних, носових і горлових хвороб». Роботи вчених кафедри одержали високу оцінку на ВДНГ СРСР та УРСР (2 золотих і 7 срібних медалей).

Обход проводить проф. А.О.Сквірська

Серед лікарів - доц.Г.М.Титар, Є.М.Грановська

Професорами А.О.Сквірською і С.М.Соколенко, доцентом В.С.Зайцевим було видано шість монографій. Визнання досягнень кафедри виразилося в присвоєнні професору А.О.Сквірській звання заслуженого працівника вищої школи УРСР.

Видатною подією в історії кафедри явилось присудження у 1979р. доценту кафедри Г.М.Титарю Державної премії УРСР за цикл робіт “Восстановительная хирургия верхних дыхательных путей, глотки и пищевода”.

Професором С.М.Соколенком зроблено вагомий внесок у розробку методів хірургічної реабілітації хворих на рак гортані, перш за все, у відновленні важливіших функцій видаленого органу.

З 1992 р. активізувалися міжнародні зв’язки кафедри. Стажування в отоларингологічній клініці проф. А.Султана (Париж, Франція) пройшли В.В.Березнюк, І.В.Сквірська, Л.В.Марченко. У 1993 році на базі ЛОР клініки ДДМА було проведено міжнародний семінар з актуальних питань оториноларингології за участю провідних вчених України, Англії, Франції, Італії, Росії, Литви.

З 1995 р. кафедрою завідував професор Володимир Васильович Березнюк, який в цьому ж році захистив докторську дисертацію «Хірургічна реабілітація хворих з одно- та двохстороннім хронічним середнім отитом», а незабаром отримав вчене звання професора.

В цей період розпочалось активне впровадження нових технологій в клінічну практику, чому в великій мірі сприяло розширення міжнародних зв’язків кафедри з провідними науковими центрами Європи. В клініці стали регулярними конференції, семінари, курси з залученням провідних вчених Франції, Німеччини, Росії.

З 1998 року операції на ЛОР органах стали проводитись з використанням мікрохірургічної та ендоскопічної техніки: мікрохірургічні втручання на вусі при різних його захворюваннях, ендоскопічна хірургія носа та приносових пазух, мікроларингоскопія. Новими напрямками в розвитку техніки хірургічних втручань явилось забезпечення транслабіринтного доступу при видаленні невриноми слухового нерва та трассфеноїдального підходу при видаленні аденоми гіпофіза.

В 1998 році за вагомий особистий внесок у розвиток медичної науки, розробку і впровадження в клінічну практику нових хірургічних технологій проф. В.В.Березнюку було присвоєно звання “Заслужений лікар України”, а в 2007 році його було обрано дійсним членом Міжнародної Академії оториноларингології-хірургії голови і шиї.

Учасники міжнародного майстер-класу з хірургії носа. Дніпропетровськ, 1998 р.

Прогресивним методом в лікуванні хворих на злоякісні пухлини верхніх дихальних шляхів стало застосування суперселективної хіміотерапії та хіміоемболізації, а також лікування хворих на рак верхньощелепної пазухи та рак гортані з метастазами.

Наукові дослідження в ЛОР-онкології знайшли відображення в докторській дисертації С.М.Тимчука «Шляхи оптимізації хірургічного лікування хворих на рак гортані» (1999р.).

Ще одним важливим напрямком роботи ЛОР-клініки з 2006 року стала діагностика порушень слуху у немовлят та хірургічна реабілітація дітей з вродженою глухотою і дорослих, які втратили слух після оволодіння мовою, за допомогою кохлеарної імплантації (В.В.Березнюк, А.В.Зайцев).

Кохлеарна імплантація в Дніпропетровську. 2006 р.

Хірург - проф.В.В.Березнюк.

За ходом операції спостерігають член-кор. НАМН України проф. Г.Е Тімен (м.Київ) та генеральний секретар Міжнародної федерації оториноларингологічних товариств (IFOS) проф. Мілан Профант (Словаччина)

Учасники першої кохлеарної імплантації в Дніпропетровську.

2 лютого 2006 р.

Початок сторіччя пройшов під знаком впровадження в клінічну практику сучасних технологій, що, за словами головного отоларинголога МОЗ України, академіка АМН України Д.І.Заболотного, дозволило Дніпропетровській ЛОР-клініці «вийти на рівень однієї з кращих в Україні». Основні напрямки роботи знайшли відображення в докторській (О.В.Ковтуненко «Клініко-морфологічне обґрунтування прогнозування, діагностики та лікування хворих на рак гортані ІІІ-IV стадії», 2010р.) та кандидатських дисертаціях (Н.В.Хоботова „Лікування хворих на поліпозний риносинуїт з використанням лазеротерапії”, 1998р.; О.В.Ковтуненко „Розробка реконструктивно-відновлюваних операцій з трансплантацією для лікування хворих на рак гортані ІІІ стадії”, 2000р.; Н.В.ЛамзаХірургічна реабілітація хворих хронічним слизистим середнім отитом”, 2000р.; Г.К.Моргачова „Ефективність закритих варіантів тимпанопластики з облітерацією антромастоідальної порожнини у хворих хронічним середнім отитом”, 2000р.; О.А.Чорнокур „Хірургічне лікування хворих на рак гортанної частини глотки із застосуванням ауто- та алотрансплантатів”, 2001р.; А.В.Зайцев „Профілактика нозокоміальних синуїтів у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою”, 2002р.; І.В.Дейнеко „Застосування модифікованої внутрішньоартеріальної селективної поліхіміотерапії у комбінованому лікуванні хворих на рак ротової частини глотки”, 2004р.; Д.В.Лищенко „Удосконалення діагностики та хірургічного лікування акустичної невриноми у хворих з односторонньою сенсоневральною приглухуватістю”, 2005р.; О.В.Сапронова «Ендоназальна модифікована мікрохірургія у реабілітації хворих з патологією в клиноподібній пазусі», 2016 р.).

У листопаді 2020 р. кафедру очолив колишній випускник нашої академії професор Олександр Васильович Ковтуненко, який є членом Міжнародної федерації товариств з вивчення пухлин голови та шиї (IFHNOS - The International Federation of Head & Neck Oncologic Societies), Українського наукового медичного товариства отоларингологів, Української асоціація раку голови та шиї та Президії асоціації ЛОР онкологів України.

Основні напрямки сучасної діяльності кафедри:

  • Клініко-морфологічні дослідження молекулярної біології пухлин з прогностичною метою для персоналізації лікування;

  • Розробка реконструктивно-відновлювальної хірургіі при пухлинах голови та шії для збереження якості життя пацієнтів;

  • Розробка интервенційних методів лікування в онкології для підвищення виживаності хворих;

  • Дослідження та проведення кохлеарної імплантації при глухоті у дітей та дорослих для відновлення слуху, розвитку мови і повноцінної соціальної реабілітації;

  • Розробка нових методів ендоскопічної мікрохірургії при ЛОР-патології в комплексі з сучасною лазерною та радіохвильовою хірургією.

У 2021 році аспірант кафедри А.А.Бакаєв отримав науковий ступень доктора філософії PhD. Тема дисертації "Клініко-морфологічне обґрунтування вибору варіанту лікування хворих на рак верхньощелепної пазухи", науковий керівник проф. О.В.Ковтуненко.

Досягнення в клінічній оториноларингології активно використовуються в навчальному процесі зі студентами та лікарями–інтернами, що стало можливим завдяки оснащенню клініки сучасним технічним обладнанням. За матеріалами роботи кафедри виконуються дві дисертації на здобуття наукового ступеню доктора філософії.

Колектив ЛОР-клініки продовжує плодотворну працю по підготовці кваліфікованих кадрів для практичної охорони здоров’я, розширює діапазон наукових досліджень, забезпечує високий рівень медичної допомоги населенню та приумножує традиції, які були закладенні вчителями і наставниками.